Місто рідне моє між зелених ланів розляглося, В оточенні верб і річок голубих. На планеті Земля — це маленький куточок, А для мене — це Всесвіт, що гріє і душу живить. Приспів: Ланівці — рідне місто моє, Ланівці — найдорожче, що є, Ланівці — я вклоняюсь тобі, Ланівці — ти як зірка мені. Тут і запахи трав, і вишні в білому цвіті, Й хліба золоті, і небо таке голубе. І люди у місті щирі й привітні, Неначе велика і дружна родина живе. Приспів. Куди б не закинула доля мене примхлива, Думками я лину до тебе завжди. Вустами спраглими припаду до землі-перлини, З криниці нап’юся цілющої чудо-води.
Приспів.
