Роздіті мрії, стиглі фрукти нектар із манго на столі роздерта блуза, поцілунки й погаслі свічки на землі тіла, що в щасті загубились й душі гармонії фонтан мабуть для цього народились й тому не боїмося ран
Я пишу ці слова, хоч навіщо не знаю... чи потрібні вони, передвісники раю... чи всміхнешся хоча б, розсвітляючи миті... чи відчуєш тепло, що ним букви сповиті... знаєш, ніч на дворі.. і жари не багато... та лиш ти головне, щоб в душі було свято...
Сніг пролітає повз вікно.. за ним так холодно і темно., в душі ж у мене лиш тепло і це, мабуть, вже не даремно.. Хотів би я щоб Ти почула, як серце в глибині кричить, як йому хочеться гукнути.. то слово, що в думках сидить.. та ти далеко мов та зірка, що так високо в небесах.. нам залишається (.......) лиш переписка у віршах..
Коли на небі світить сонце, коли виблискують зірки.. для щастя нам потрібно трошки.. щоб ти ввійшла в когось думки.. потрібна посмішка єдина.. тепло потрібно рук одних.. потрібна лиш одна людина, що стопить в серці гори криг.. потрібна мила й незбагненна принцеса з царства доброти.. і щоби люди не казали.. можливо ця принцеса ти?
Як сонце хмарку зустрічало в безмежній висоті небес... йому у серці тепло стало коли побачив він тебе.. Від поцілунку посміхнулась.. в очах засяяла зоря.. ти пам’ятай моя кохана - від тебе кращої нема.
Сонечко, я відчуваю до Тебе надзвичайно велике і воістину прекрасне почуття, без якого людина не живе, а просто існує – це кохання. Ти для мене все і навіть більше, Ти та, заради якої я почав жити і дихати. Я КОХАЮ І БУДУ КОХАТИ ТЕБЕ СОНЕЧКО ВІЧНО!
