Риболовля – це таке зайняття, в якому кожен рибалка знаходить щось своє. Одним подобається обладнане місце лову під час відпустки: з наметами, вечірнім купанням і юшкою. Інші знаходяться в постійному русі, міняючи кожного разу місце лову і об’єкт лову. Треті вивчають найближчу водойму, готують місце лову, принаджують рибу, вивчають її звички, створюють спеціальні снасті і підгодівлі, і дуже задоволені, коли вдається обдурити трофейного коропа або щуку, яких інші не змогли упіймати впродовж декількох років.
Але все-таки більшість рибалок мріють освоїти самі різні способи лову в різних умовах. Рано чи пізно, але "поплавочник” бере в руки спінінг, і навпаки.
Саме тому, тобто із-за прагнення до освоєння якоїсь нової снасті, у рибалок і з’являються питання про те, як краще ловити ляща(щуку, сома, карася, лина і усіх інших представників риб).
Для того, щоб відповісти на це питання, з одного боку, вимагається не так вже і багато часу.
Для кожної водойми можна досить швидко підібрати ту або іншу "уловисту” снасть, підгодівлю і приманку. З іншого боку, будь-який ефективний спосіб лову буде ефективним лише при певному збігу обставин.
Насправді, якщо ви хочете ловити на якійсь вибраній водоймі, якусь певну рибу, то доведеться освоювати не один, а декілька способів лову, які можуть знадобитися в тих або інших умовах.
В якості наочного прикладу сьогодні я б запропонував розглянути осінній лов карася.
Припустимо, що ви вибрали місцем лову досить велике озеро, утворене за допомогою греблі, встановленої на маленькій річці з дуже чистою водою. "Габарити” водойми приблизно 400 на 1500 метрів. Середні глибини не перевищують півтора-двох метрів. Дно тверде, глинисте, але попадаються і сильно змулені ділянки. З особливих "прикмет” рельєфу дна можна виділити декілька місць з пониженням глибини до 4-5 метрів, з глибокою зоною передгреблі, де глибина досягає 5-6 метрів.
Підводна рослинність розвинена слабо із-за твердих грунтів. Але глинисте дно з наносами природного мулу сприяють розвитку прекрасної кормової бази у вигляді мотиля і ручейника.
Головний об’єкт полювання рибалки – карась. Сприятливі умови привели до того, що карася стало дуже багато, причому природним чином, без прийнятого зараз зарибнення водойми.
Місця, де багато хорошої риби, швидко стають інформаційним надбанням рибалок. Виникає натиск рибалок на рибу, яка стає "розумною” і обережною. З цієї миті вже не доводиться розраховувати на легку здобич. Доводиться думати і підбирати снасть і спосіб лову, залежно від поведінки карася в цей день.
Ось тут-то і видається випадок, коли можна на прикладі однієї водойми розглянути застосування різних снастей.
Особисто я вважаю за краще ловити карася в таких водоймах у вересні – жовтні, що визначається виключно погодою і температурою води у водоймі.
Ловлю на водоймі описаного типу я б розділив на декілька можливих варіантів.
Перший, самий постій варіант, полягає в тому, що ви приїжджаєте на водойму в передчутті клювання, а в арсеналі снастей у вас є "китайська” дешева "палиця” завдовжки п’ять метрів за сто рублів, з кільцями, котушкою з Черкизовского ринку, волосінню "а ля Japan”, гачком "на сома” і банка солодкої консервованої кукурудзи. Ви усе це споряджаєте, кидаєте у воду і, розумно оцінюючи свої шанси на успіх, займаєтеся шашликом або збором грибів в найближчому лісі. Незважаючи на велику кількість карася у водоймі, вам навряд чи вдасться побачити навіть клювання.
Другий варіант не набагато ефективніший. Ви берете з собою пару "закидушек”, наживляєте гачки черв’яком і знову ж таки приступаєте до приготування шашлику.
Річ у тому, що незважаючи на велику кількість риби у водоймі, упіймати карася можна, тільки правильно вибравши місце лову залежно від напряму і сили вітру, температури води і стабільності погоди. Якщо наближається гроза або смерч, то клювання не буде.
Другою важливою умовою успіху є правильний вибір способу лову і снасті. І, звичайно, підгодівля, за допомогою якої вдається активізувати рибу.
Вибір снасті, на мій погляд, цілком залежить від погодних умов.
Самі кращі умови лову, коли йде невисока лобова прибійна хвиля. В цьому випадку і короп, і карась, і плітка підходять до берега, а рибалка добре замаскований прибережною муттю від глини. Характерне те, що короп і плітка підходять до самої межі муті і їх можна ловити звичайною крутеневою вудкою завдовжки 3-4 метри з глибини близько метра. Карась тримається трохи далі і для лову досить вудилища в сім метрів.
Така поведінка карася характерна до тих пір, поки температура води не стане нижча 14-15 градусів. Після цього карась опускається в глибші місця, зазвичай скачуючись до зони передгреблі. Дистанція лову зростає до 8-15 метрів.
Підгодівля обов’язкова у кількості восьми-десяти куль величиною з кулак.
Ловити карася на такій дистанції можна як крутеневою вудкою, так і штекером. Різниця в снасті зумовлює і відмінності в конструкції оснащень.
Якщо використовується крутеневе вудилище, то оснащення полягає з поплавця вантажопідйомністю 1,5-3,0 г на волосіні діаметром 0,14-0,16 мм, з гачком № 12-14. Розподіл огрузки – ланцюжок з грузил, віддалених один від одного на 10-15 см. Від підпаска до гачка, – 15-20 см, оскільки приманка зазвичай досить велика.
Якщо вітер сильний, і тим більше, якщо він дме збоку, а не в лоб, краще використати штекер. Застосування крутеневого оснащення може привести до того, що оснащення рухатиметься занадто швидко і карась не "поспіє” за приманкою. Можна було б покласти приманку на дно, заякоривши таким чином оснащення в точці лову, але ось біда, карась частіше бере приманку, яка лише періодично торкається дна або повільно пропливає вище в декількох сантиметрах. Можна скористатися оснащенням, в якому нижній важок знаходиться на кінці волосіні і лежить як якір на дні, а гачок на бічному поводку знаходиться в декількох сантиметрах вище. Одно погано – таке оснащення вийде досить масивної і неефективної при лові обережної риби.
Інший варіант – штекер. Досить вудилища завдовжки 13 м, хоча частіше доводиться використати коротші вудилища – 11 і навіть 9,5 м. Важливо правильно підібрати вантажопідйомність і конструкцію поплавця, оскільки доводиться ловити за допомогою оснащення на волосіні діаметром не менше 0,14 мм (можливі клювання коропа), яка відчутно парусить.
Використати поплавці вантажопідйомністю менше 0,7 г вдається дуже рідко, оскільки на шкоду чутливості важливіше добитися максимальної остійності поплавця. У цьому сенсі добре себе зарекомендували поплавці з тілом у вигляді краплі, але сильно витягнутою, із заглибленим центром тяжіння. Звичайний досить поплавця з вантажопідйомністю 1-1,5 р. Розподіл огрузки дуже простий. У зв’язку з тим, що глибина лову не перевищує двох метрів, окрім підпаска, приблизно посередині між підпаском і поплавцем, розміщується основне грузило.
Якщо з погодними умовами не повезло і на водоймі стоїть штиль, то розраховувати на хороше клювання поблизу берега доводиться тільки в зоні передгреблі, де глибина максимальна.
Нерідко трапляється так, що на греблі місця вільного немає. В цьому випадку є сенс знайти безлюдну ділянку водойми і використати "матчеву снасть”. Ловити восени матчем у безвітря одне задоволення. По-перше, закид точний, по-друге, немає сенсу використати ковзаючі поплавці, оскільки глибина лову півтора-два метри, по-третє, карась ловиться більше і вірогідність упіймання коропів дуже висока.
Як показала практика, доцільно використати поплавці типу "вэглер”, зі змінними підвантаженнями в нижній частині тіла. Як правило, досить поплавця вантажопідйомністю 8 г, з огрузкой в тілі поплавця 5-6 г, що дозволить 2-3 г огрузки розмістити на волосіні. Волосінь я особисто використовую діаметром 0,16 мм. Поплавець стопориться на волосіні за допомогою трьох дробинок – з одного боку поплавця і трьох – з іншою. Якщо ви не упевнені, що поплавець вами вибраний правильно, то краще використати інший спосіб кріплення поплавця. У нижнє колечко поплавця протягується дужка з дроту, кінці якого фіксуються на волосіні за допомогою силіконових трубочок. Таке кріплення дозволяє швидко змінити поплавець. Приблизно в 30-40 см від гачка поводок кріпиться до основної волосіні за допомогою дуже маленького вертлюжка. У 30 см від вертлюжка на волосіні кріпиться грузило-дробинка масою 0,20 г, а ще в 60-70 см на волосіні розташовується основне грузило. Основне грузило складається з декількох дробинок по 0,2 р. Дробинки мають бути щільно присунені один до одного. Дуже важливе точне підгодовування за допомогою рогатки. Спуск регулюється так, щоб приманка лежала на підгодівлі.
Але ось якщо вітер сильний, то на допомогу приходить "пікер”. Тобто донна снасть, оснащена відносно легкою (власна вага 10-15 г, залежно від сили хвилювання і діаметру волосіні) годівницею. З підгодівлею така годівниця важитиме грамів на тридцять більше, і виходячи з цього, треба підбирати потужність вудилища. Вудилище краще брати не довше 2,4 м і максимально жорстке, оскільки на жорсткому вудилищі не крадуться легкі клювання. Волосінь діаметром 0,18 мм, а гачки – № 10-14, що залежить від приманки.
Як приманка використовуються кукурудза, опариш, мотиль і "місцевий” черв’як, а також усі можливі комбінації з цих приманок. Чим холодніше стає вода, тим актуальніше стає використання пучка мотиля.
В якості підгодівлі особисто я і влітку, і осінню використовую стандартну літню підгодівлю, яку обов’язково розвожу в три-чотири рази землею.
Практика показує, що підгодовування вибраної точки лову краще проводити, відразу використовуючи увесь об’єм підгодівлі. Докорм може бути знадобиться години через три-чотири, і тоді буде кращий розвести нову порцію підгодівлі.
З подальшим похолоданням води поведінка карася стає більше прогнозованою, але до цього питання ми, можливо, ще повернемося через місяць.
