А як тебе тепер забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги. Такої зоряної тиші, Такого безміру в добі!... Це може навіть і не вірші, А кохання кинуте моє тобі
Не забудь мене, пам'ятай мене, Коли день мине, коли ніч мине. Не забудь мене, пам'ятай мене, Коли рік мине, коли й вік мине. І згадаюся, і приснюсь тобі - тільки ти люби, тільки ти люби! Збережи зорю, що в долоні нам тихо падала, зорепадила. Не шекай мене - пам'ятай мене, - Хай весна мине, хай зима мине. Рястом я зійду у душі твоїй... Не губи любов, пожалій! І згадаюся, й повернуся я у твої гаї, у твої поля. До твоїх очей не пущу біди... Тільки ж ти очей не одведи!
